Круглий стіл 9 липня: тези та презентації учасників

IMG_0849

Цього тижня вчергове відбувся Круглий стіл під егідою Держгеокадастру України, що був присвячений ще одному аспекту земельної реформи, а саме – зарубіжному досвіду: «Історія розвитку реформ та трансформацій на земельних ринках США, а також Німеччини, Франції та інших Європейських країн».

Така актуальна тема зібрала у залі засідань цілий ряд провідних вчених аграрної  сфери, в тому числі:

  • пана Томаса Г. Джонсона, професора, експерта у сфері економіки сільського господарства та роботи з громадськістю, Директора аналітичних та академічних програм, представник Інституту дослідження політики щодо сільських місцевостей (RUPRI) Університету Колумбія, штат Міссурі,

IMG_0726

а також

  • пана Хенка Муна, Консультанта з управління землями, представник Агентства з питань підприємництва Нідерландів.

IMG_0804

Великою мірою участь цих спеціалістів є заслугою Твіннінга та USAID, котрі активно сприяють співробітництву Держгеокадастру з зарубіжними експертами.

Отже, обговорення було розпочато з виступу пана Джонсона на тему «Зміни у сільському господарстві США протягом останніх шістдесяти років» (презентація). З самої назви виступу зрозуміло, що експерту довелось надзвичайно стисло проаналізувати величезний пласт унікального досвіду і представити аудиторії квінтесенцію своїх знань, підкріплених фактами. Багато над чим варто замислитись.

Наприклад, є така тенденція: зі зменшенням кількості господарств збільшується їх розмір. Розподіл господарств, що займаються рослинництвом, відбувається за їхніми розмірами. Середній розмір господарства (загальна площа  поділена на загальну кількість господарств) становить 234 акри (94,7 гектарів). Половина всіх господарств обробляє менше 45 акрів (18 гектарів), а інша половина – більше 18 гектарів. Половина всієї площі обробляється господарствами  що мають 1100 акрів (445 гектарів)  а інша половина – більше 445 гектарів.

IMG_0733

Експерт також поділився наочною інфографікою з питань розміру сільських господарств в Україні, порівняв їх з розміром тваринницьких господарств у США (за різними типами вирощуваної худоби), а також представив наочну динаміку виробництва продуктів тваринництва та рослинництва у США протягом останніх п’яти десятиліть. Говорячи про рослинництво, пан Джонсон, перш за все, надав статистику врожаїв бавовни, кукурудзи, сої, тютюну та, звісно, пшениці.

Професор поділився з присутніми такими узагальненнями:

  • середня номінальна та реальна ціна нерухомого майна господарства зросла у США протягом 1970-2014 років зі 150 доларів з акр землі до 3000 доларів (з поправкою на інфляцію);
  • протягом періоду з 1967 по 2011 роки також змінилось співвідношення між вартістю сільськогосподарської землі та орендною платою за неї – в бік здешевлення оренди.

IMG_0736

Напрочуд детальним і тому особливо цікавим для присутніх став огляд профілю аграрного сектору США, що включав наступні показники (станом на 2012 рік):

  • кількість господарств – 2 200 000;
  • кількість отриманих субсидій – $ 1 195 000;
  • середній прибуток господарства – від’ємний показник, мінус $6000;
  • середня вартість одного гектару землі – $ 7284;
  • середній дохід фермерських земель у США – $ 53700 на рік.

Одразу після закінчення презентації пан Джонсон отримав від присутніх низку питань, першим з яких було питання від модератора дискусії Михайла Кухара: якби можна було повернутися назад у часі і що завгодно змінити в архітектурі аграрного ринку США, що б це було (зважаючи на те, що наразі середнє американське домогосподарство сплачує 20 тисяч доларів податків та отримує 12 тисяч доларів дотацій на рік)? Адже очевидно, що зараз вся рентабельність існує за рахунок дотацій, а середній прибуток є від’ємною величиною. Пан Кухар пояснив доцільність свого питання: сьогодні в Україні дуже низький рівень оподаткування аграрного бізнесу та фактично нульовий рівень дотацій, якщо порівнювати з Західною Європою чи Сполученими Штатами.

IMG_0757

Отже, перефразовуючи питання, Михайло Кухар поцікавився, чи порадив би професор Джонсон таку модель розвитку, коли весь аграрний сектор фактично буде збитковим і рівень його рентабельності фактично залежатиме від державних дотацій?

Професор Томас Г.Джонсон: якби я міг повернутися назад у часі, знаючи при цьому, які зміни очікують на сільське господарство моєї держави впродовж наступних п’ятдесяти років, я б сказав, що саме високий рівень субсидій уможливив появу такої кількості малих господарств. До того ж, великі субсидії доволі відчутно впливають на вартість землі. Менші за розміром ферми, які не отримують значних субсидій, часто мають проблеми з виплатою податків.

Що ж до орендної плати, то вона не сильно залежить від розміру сільськогосподарського підприємства, а скоріше від якості ґрунту. Приблизно 40% землі, що належить малим землевласникам, здається в оренду.

Павло Коваль, незалежний консультант у сфері економіки фінансів і управління, заступник директора Інституту економіки та менеджменту АПК Київського Національного Економічного Університету, попросив американського експерта охарактеризувати найбільш яскраву тенденцію останніх 10-15 років в аграрному бізнесі по наступних економічних параметрах: ефективність ферм, субсидії та податки.

IMG_0859

Професор Джонсон зазначив, що продуктивність на одного працівника у сільському господарстві є дуже високою – вище, ніж у будь-якому іншому секторі американської економіки (за винятком деяких новітніх галузей). Обсяг виробництва у сільському господарстві зріс у багато разів у розрахунку на кількість населення, а частка сільськогосподарського виробництва зменшилась від близько 20% до менше ніж 2% відсотків. Це жодним чином не означає низької ефективності, просто маржа цих підприємств є доволі малою. Проблема в тому, що у сільській місцевості зменшується кількість населення, кількість робочих місць тощо. Більша частина доходу, отриманого від оренди та використання землі, виводиться за межі сільської місцевості, адже власники ділянок переважно не проживають власне у селі.

Томас Г. Джонсон: ферми часто не включають до оподатковуваного доходу ті статті, які виробники в інших галузях просто зобов’язані включати. Для них трохи інакше обчислюється податкова база.

 Пані Ольга Жовтоног, керівник українсько-голандського проекту МАТРА, поцікавилась, чи існують в США якісь обмеження на володіння землею чи оренду за площею (кількістю гектарів) – для українського аграрія це актуально, адже у нас неодноразово були проекти законів, що передбачали подібні обмеження.

IMG_0766

Професор Джонсон: уряд США не встановлює жодних обмежень на площу орендованих земель та на орендні ставки – ані мінімальних, ані максимальних показників. Завдяки цьому ситуація у секторі серйозно стабілізувалася, але водночас збільшилася і концентрація сільськогосподарських земель.

Голова Державної служби геодезії, картографії та кадастру Максим Петрович Мартинюк, продовжуючи цю тему, запитав доповідача, хто найчастіше виступає орендодавцем земель сільськогосподарського призначення у США.

Професор Джонсон: дійсно, як я вже зазначав, приблизно 40% землі у сільському господарстві здається в оренду. В рамках однієї родини це часто відбувається так: старші члени сімї відходять від справ, молодші переїжджають до міста, а їхню землю часто беруть в оренду сусіди.

Друга частина Круглого столу була присвячені аграрному ринку Нідерландів, який, за словами Михайла Кухара, небезпідставно вважається одним з найбільш «просунутих» серед ринків Європи. З доповіддю на цю тему виступив пан Хенк Мун, консультант з управління землями, представник Агентства з питань підприємництва Нідерландів. Його презентація під назвою «Моніторинг ринку земель у Нідерландах» викликала новий ряд запитань та ще один раунд жвавої дискусії.

IMG_0786

Пан Мун перерахував такі принципи існування сільськогосподарського ринку у Нідерландах:

  • продаж і купівля земельної власності є природнім проявом вільного договірного ринку, причому системи контролю ринку немає;
  • оренда земель базується на основі Закону про оренду, щоб забезпечити захист правового статусу як орендаря, так і орендодавця;
  • право оренди реєструється у Палаті з питань оренди, а право власності – у Кадастрі;
  • орендні ставки є доволі вільним (порівняно з іншими державами).

Основними гравцями на ринку земель у Нідерландах є сільськогосподарські підприємці (близько ¾ сільської території), фізичні та юридичні особи, що здійснюють продаж, купівлю та здачу в оренду, а також міністерства, провінції та муніципалітети (близько ¼ сільської території), що опікуються дорогами, залізницями, водними шляхами, будівлями, озерами, природними об’єктами та об’єктами оборони.

Про достатньо високу мобільність земель у Нідерландах свідчить той факт, що на рік, в середньому, близько 1 % загальної площі земель сільських територій передається у власність. Якщо між сторонами у справі купівлі-продажу земель виникають розбіжності, то вони, як правило, наймають оцінщика, щоб він запропонував помірковану, адекватну ринкову ціну, а тоді йдуть до нотаріуса (він же займається реєстрацією у Кадастрі).

IMG_0857

У 2004 та 2007 ціла низка європейських країн приєдналися до ЄС, і декілька з цих країн відкрили свій ринок земель, не допускаючи на нього іноземців протягом перших 7 років. В цей період, завдяки таким заходам, середня ціна продажу землі складала 700-1000 євро за гектар. Приблизно через 10 років середня ціна продажу зросла до 2000-4000 євро за гектар, залежно від економічних перспектив, характерних для конкретної держави.

До 2015 року у Нідерландах діяла стара система моніторингу ринку земель, організована Державним земельним банком. Дані за усіма транзакціями з сільськогосподарськими землями отримувались Кадастру, аналіз даних здійснювався недержавними експертами-оцінщиками. Вони визначали, чи відбувається дана трансакція між членами сім᾽ї чи просто двома фермерами; чи є ціна земельної ділянки поміркованою; які саме сільськогосподарські землі продаються у даному випадку, і ще цілу низку питань.  Такі дані з Кадастру передавались для опублікування на урядових та парламентських ресурсах та у мас-медіа. Інші сторони могли використовувати і оприлюднювати цю інформацію на власний розсуд.

У січні 2015 року усі землі колишнього Державного земельного банку передані у власність дванадцяти провінцій. Виділено особливу категорію земель, “призначених” для реалізації узгоджених публічних цілей в інтегрованих проектах з консолідації земель та розвитку природи. У Нідерландах зараз існує дванадцять відповідних провінційних оборотних земельних фонді, котрі вирішують, як хочуть купувати землі – добровільно чи іноді примусово. Досі розглядається питання яку систему моніторингу земель доцільно запровадити або змінити.

Отже, як зауважив у підсумку експерт, вільний ринок земель у Нідерландах працює задовільно, проте потребує стимулювання операцій продажу і оренди. Цього, на думку пана Муна, можна досягти дуже простими процедурами з «де бюрократизації» процесу. Також бажано здійснювати моніторинг ринку продажу і оренди в рамках однієї організації чи установи.

Пана Максима Мартинюка доповіді іноземних експертів, за його власними словами, наштовхнули на думку, що «можна безкінечно купувати та продавати землю, але ж вона є водночас і територіальним базисом для розміщення виробництва, і власне засобом виробництва». Спроби отримати додану вартість від операцій з купівлі-продажу землі виглядають смішно порівняно з продуктивністю сільського виробництва в Нідерландах та в Україні. Паралельно з запуском ринку землі нам необхідно приділяти увагу комплексному розвитку сільських територій у напрямку підвищення продуктивності праці і підвищення собівартості землі, яку ми бажаємо купувати та продавати.

IMG_0775

Пан Олександр Муляр, представник проекту USAID «Агроінвест», в контексті нового українського закону про запровадження мінімального строку оренди землі (сім років) поцікавився іноземним досвідом таких ситуацій та можливими наслідками подібних рішень.

IMG_0818

На думку пана Муна, строк оренди у сім років чудово вписується у європейські стандарти, адже у різних державах ЕС мінімальні строки оренди різняться від 6 до 12 років, і тому це адекватна постанова. Якщо ж взяти до уваги стан земель (особливо з точки зору іригації), то можна припустити доцільність і довшого періоду оренди – задля більшої ефективності використання землі. Сільське господарство – надзвичайно різноманітний сектор, і встановлювати часову планку потрібно, виходячи з цілої низки характеристик землі.

Пан Олександр Каліберда, заступник керівника проекту USAID «Агроінвест» сказав, що помітив певне протиріччя у доповіді пана Хенка Муна, і воно стосувалось втручання держави у ринок оренди. Пана Олександра цікавило, чому експерт вважає державний контроль у цій сфері корисним та доцільним для України в той час, коли Нідерланди від цього відмовились.

IMG_0834

В свою чергу, пан Мун уточнив, що не мав на увазі обов’язковість державного управління ринку оренди сільськогосподарських земель, лише зазначив, що у період переходу від однієї моделі функціонування цього ринку до іншої такий контроль дати цікаві позитивні результати. Цей період достатньо довгий, щоб здійснювати серйозні інвестиції.

Пан Мартинюк прокоментував цей парадокс так:

Мінімальний семирічний термін оренди землі дає можливість фермерам переорієнтуватись з одно-та дворічних культур на вирощування більш довготривалих за циклом врожайності рослин. Таким чином, рослинництво розвивається більш інтенсивно, знижується показник екстенсивності використання ґрунтів. У Європі держава не втручається у визначення термінів оренди, але зате здійснює доволі жорсткий контроль стану ґрунту, а цей критерій непрямим чином пов’язаний із тривалістю та характером використання земель. Відповідальності за зниження родючості ґрунту там уникнути дуже важко. У нас же система контролю за використанням земель практично відсутня, адже те, що раніше робила Інспекція у справах сільського господарства, зараз не робить ніхто.

IMG_0827

В обговоренні цього концептуального пункту взяли участь також інші присутні експерти: Віталій Степанюк (Міністерство аграрної політики та продовольства України) та Юрій Патик (асоціація «Український клуб аграрного бізнесу»), модератор дискусії Михайло Кухар, заступник керівника проекту USAID «Агроінвест» Олександр Каліберда та представник проекту USAID «Агроінвест» Олександр Муляр.IMG_0855

Пан Олександр Муляр, взявши слово, пояснив, чому за мінімальний термін оренди було взято саме сім років. Справа в тому, що результат будь-якого аграрного формування з точки зору господарства можна починати справедливо оцінювати лише на четвертий -п’ятий рік роботи – цим і зумовлені хронологічні стандарти орендних договорів у європейських державах та США. В свою чергу, інвестори, перш ніж вкладати гроші у сільськогосподарський проект, вимагають інформацію про те, на який строк розрахована економічна діяльність на даній ділянці. З точки зору родючості ґрунтів, семирічний термін оренди – це оптимальне рішення.

Відповідаючи на питання щодо структури власності у сільськогосподарській сфері, професор Джонсон підкреслив, що американський уряд залишається найбільшим власником землі у державі – при тому, що точні цифри наразі назвати важко. При цьому іноземцям також дозволено брати участь у земельних торгах. Пан Хенк Мун охарактеризував ситуацію з цього питання у Нідерландах: у власності уряду знаходиться дуже низький відсоток сільськогосподарських земель. Земельні банки володіють в основному землями несільськогосподарського призначення.

Згідно з анонсом наступного засідання Круглого столу, учасники дискусії продовжать обговорювати досвід земельних ринків у Європі та шляхи впровадження найбільш вдалих концепцій в українських реаліях.

IMG_0871

Павло Коваль, експерт IMF Group, надав учасникам дискусії в якості ознайомчого матеріалу свою презентацію на тему «Ринок землі США», що містить аналіз аграрного сектору Сполучених Штатів на основі статистичних даних.

Сделать репост
  • 2
  •  
  •  
  •  
  •  
    2
    Shares